Радіон Старенький - є Музей плакату! Події
довкола створення першого в Україні Музею плакату розвиваються стрімко і
позитивно. 11.11.11 процес розпочався в редакції журналу "Музеї
України". 24 грудня відкрито першу виставку в Національному
музеї-заповіднику "Битва за Київ у 1943 році". Проект формально
стартував. http://museum-plakat.do.am/ Під час журналістської експедиції в присутності
першого заступника Голови Київської ОДА Я.Москаленка, Голови
Вишгородської райради О.Носаля, журналістів, фундатор Музею плакату,
редактор журналу "Музеї України" Віктор Тригуб вручив Новопетрівському
сільському Голові, члену редколегії журналу Радіону Старенькому заяву
про офіційну легалізацію закладу. 30 грудня Музей плакату України при журналі "Музеї України" отримав офіційну реєстрацію! -Ми
давно співпрацюємо, прагнучи надати президентському селу Нові Петрівці
статусу "музейне" - розповів сільський Голова Радіон Старенький, -
Вдалося реалізувати кілька проектів, привернути увагу преси, створити
нашому населенному пункту позитивний імідж. Зрозуміло, коли отримали
пропозицію розмістити в селі Музей плакату, який став другим у Європі і
першим в Україні, не вагалися ні секунди. Такі шанси випадають не часто.
Проект реалізується спільно з Національним музеєм-заповідником "Битва
за Київ у 1943 році", де розгорнуто першу скромну виставку. Але, в наших
планах - створення першої спеціалізованої Галереї плакату! Тут ми
станемо першими в Європі, адже виставками плакату нікого не здивуєш, а
галерея буде лише у Нових Петрівцях! -Розпочнемо з
виставки-ретроспективи історії плакату в Галереї! - поділився
арт-директор Музею плакату Антонін Криничко, - Адже, нам є що показати! У
фондах кілька тисяч найрізноманітніших плакатів та карт різних країн і
епох. Саме вони є єдиними і найправдивішими свідками історичних
процесів! Вірю, що буде значна суспільна цікавість! Галерея плакату
буде діяти під особистим патронатом Новопетрівського сільського Голови
Радіона Старенького. Як і Музей плакату. Це, до речі, знакова
ініціатива - адже створити музейний заклад у сучасних умовах дуже
складно. Треба вирішити питання з приміщенням, закупити виставкове
обладнання, експонати, все узгодити, продумати. Здається, всі труднощі
майже подолано. Офіційне відкриття Галереї плакату повинне відбутися під
час чергової музейної журналістської експедиції до Нових Петрівців. Експерти
зазначають, що коли локомотивами подібних культурологічних ініціатив
виступають відомі журналісти, яких підтримують десятки сайтів, газет,
радіостанцій, телекомпаній, все відбувається швидко і ефективно. Адже,
відмовити Віктору Тригубу, що очолює неформальну корпорацію з сотні
сайтів, досить проблематично. Особливо у рік виборів. І мова йде не про
створення чергового ресторану чи магазину, а про те, що цікавить людей,
залишившись у власності місцевої громади та гостей села. У таких
випадках, є повне співпадіння інтересів всіх зацікавлених сторін, що
завжди дає результат. -Нас
здивувала реакція багатьох сільських і районних керівників!- сказав
фундатор Музею плакату, редактор журналу "Музеї України" Віктор Тригуб, -
Пишуть, телефонують, просять методологічно допомогти створити щось
подібне у їх регіоні. Адже, не всі райони мають власні музеї. А вільних
площ в бібліотеках, сільських будинках культури, вірніше, голих стін,
вистачає. Як виявилося, організувати повноцінну виставку плакату, навіть
музей чи міні-галерею, досить просто. Процес не потребує якихось
значних коштів, дозволів. Ми якраз випробовуємо цю схему з Радіоном
Стареньким. Якщо можна створити значну культурологічну подію для
мешканців якогось забутого, депресивного сільського регіону, то чому її
не зробити? Адже, на периферії, на відміну від Києва чи великих міст,
нічого позитивного майже не відбувається. То чому не організувати людям
хоч якесь свято, не розповісти молоді історію лаконічною мовою плакату? Зрозуміло,
вже проявилися потенційні кандидати у депутати по мажоритарних округах,
піар-служби яких моментально зрозуміли значення цієї ініціативи для
результатів виборчої боротьби. -Сказати, що ми повністю ігноруємо ці
пропозиції, буде неправдою! - зізнався арт-директор Музею плакату
Антонін Криничко, - Ми їх вивчаємо. Чесно кажучи, не хочеться
занурюватися у мутний вир передвиборчого піару і провокацій. Нині для
нас головне - розбудувати музей і Галерею плакату. Основна увага - Новим
Петрівцям! Саме тут випробовуються різні ідеї, напрацьовується реальний
досвід. Все завдяки ентузіазму Радіона Старенького! Тут ніяких виборів,
піару. Буденна робота. А в майбутньому... Хочемо відкрити одну-дві
різнопланові виставки у Києві. Вже відбулися переговори. Спробуємо... Як
розглядаємо пропозиції про співпрацю, які надходять з Європи... -Нацзаповідник
"Битва за Київ у 1943 році", етнографічний музей Хутір Савки, Музей
слідопитів, стали справжньою туристичною візитівкою нашого села! -
заявив Радіон Старенький, - Ми багато років підтримуємо цей напрям. Вірю
в успіх Музею плакату і Галереї плакату, які сприятимуть тому, аби до
Нових Петрівців частіше приїздили добрі люди з чистими помислами! Щоб
життя дійсно покращилось! Для того і працюємо! Спостерігати за цими
щоденними дискусіями, обговорювати чисельні зустрічі, досить цікаво. Йде
реальний процес творення чогось нового. Це щиро захоплює. І результат
буде! Наталка Іванченко, сайт Вишгородський край
Новопетрівський сільський Голова Радіон Старенький несподівано для себе здобув імідж музеєтворця.
-Нас
здивувала реакція багатьох сільських і районних керівників!- сказав
фундатор Музею плакату, редактор журналу "Музеї України" Віктор Тригуб, -
Пишуть, телефонують, просять методологічно допомогти створити щось
подібне у їх регіоні. Адже, не всі райони мають власні музеї. А вільних
площ в бібліотеках, сільських будинках культури, вірніше, голих стін,
вистачає. Як виявилося, організувати повноцінну виставку плакату, навіть
музей чи міні-галерею, досить просто. Процес не потребує якихось
значних коштів, дозволів. Ми якраз випробовуємо цю схему з Радіоном
Стареньким. Якщо можна створити значну культурологічну подію для
мешканців якогось забутого, депресивного сільського регіону, то чому її
не зробити? Адже, на периферії, на відміну від Києва чи великих міст,
нічого позитивного майже не відбувається. То чому не організувати людям
хоч якесь свято, не розповісти молоді історію лаконічною мовою плакату?
