Село Осикове фотографували з вертольота. Для книги

Цей проект, а вірніше, книга про село Осикове,виник спонтанно. Я гостював у мами. Зайшла Алла Леонідівна Суєтова - багатолітній бібліотекар, перед очима якої я виріс, перечитавши купу книг. Говорили про ювілей села. Згадували минуле, людей. Бідкалися, що багатьох вже нема. А молодь мало цікавиться Батьківщиною, історією...

-Давайте випустимо буклетик про село, чи газету! - наївно запропонував я, і поїхав на Київ.

Між тим, ідея запала в душу. Стихійно сформувалася потужна творча група. Селом пішов поголос. Люди понесли фотографії, почали писати спогади, підняли документи...

Процес затягся на рік. Але, маємо результат!

Вперше в Україні створена НАРОДНА книга про історію, сучасність, людей села Осикового!

Більше того, коли я дав повідомлення про це в інтернет, виник цілий рух під умовною назвою «Згадайте рідне село!». Є чимало послідовників.

Вже діє сайт села Осикове в інтернеті. Його відвідали сотні читачів з 40 країн! Нашу команду почали запрошувати в інші села України - консультуємо, допомагаємо, створюємо сайти...

Між тим, журнальний варіант книги закінчено. Чекаємо з друку.Це - унікальний випуск, аналогів якому ще не було! Саме за такою схемою будуть працювати інші ентузіасти в різних регіонах. Можливо, буде прийняте рішення про створення державної програми дослідження і популяризації історії кожного села... Ми були першими!

Особлива подяка Голові сільської Ради Валерію Павловичу Суєтову, який реально допоміг!

У збірник увійшли матеріали з історії села. Спеціально розробили герб Осикового. Місцеві поети, яких виявилося дуже багато, представили вірші. А для повноти картини здійснили фото сесію з борту вертольоту, що обробляв посіви…

Між іншим, цікавий опис герба села, розробленого місцевими ентузіастами.

"П’ять елементів Всесвіту…П’ять елементів зародження життя на планеті Земля…

Небо, вода, земля, вогонь і дерево об’єдналися і з божого благословення створили цей чудовий і неповторний для серця куточок України, який називається  Осикове.

Сонце  -  як символ  вогню

Став -     як символ  води

Поле  -    як символ  землі

Осика  -  як символ  дерева

Вітряк  - як символ  неба і невблаганного часу, символ людської праці і безмежності життя.

З вірою, надією і любов’ю ми вдивляємося в майбутні віки…

І нехай знову  злетить крилами над ставом  новий вітряк, завжди колоситься на Осиківській землі золота пшениця, радіють люди прийдешньому дню і дзвінко лунає далеко за обрій дитячий сміх…"

Свою роботу ми зробили. Тепер - слово за читачами! А інтернет-версія книги розміщується на кількох сайтах.

Віктор Тригуб, головний редактор журналів «Нова Січ», «Музеї України», академік Міжнародної академії козацтва, Почесний працівник туризму України, член Національної спілки журналістів, генерал-майор козацтва