Детективи довкола портретів Мазепи

Спершу ми думали, що це знову операція якоїсь розвідки. Занадто багато несподіванок і містики. Коли перший шок пройшов, почали власне розслідування. Сумнівів майже не залишилося – здається знайшовся ще один невідомий портрет Гетьмана Мазепи.

 Однак, аби все зрозуміти, треба відновити всю хронологію цієї неймовірної історії.

30 грудня 2007 року, на одному форумі, де тусуються краєзнавці і історики, виник дивний учасник. В контексті дискусії про те, як виглядав Гетьман, виклав невідомий портрет Мазепи. З дивака посміялися. Він образився і зник.

У лютому 2008 року, відомий колекціонер, отаман Американського козацтва Сергій Цапенко, знаходить в США ще один невідомий портрет, як стверджують, теж Гетьмана Мазепи. До справи підключається потужна команда дослідників, яка творить журнали «Музеї України» і «Нова Січ». Починається розслідування. Пишуться статті. Вибухає сенсація. Скандал. До процесу моментально долучилися кілька дивних структур з різних країн. Далі все у нашому фірмовому стилі – міжнародні інтриги, спроби підмін і викрадення, мільйон доларів, участь вищих посадових осіб…

Журналісти просіюють гігабайти різноманітної інформації, і в середині березня, знаходять портрет на форумі. Як пройти повз таку справу? Розгортається новий пошук. Виходимо на Німеччину. Пишемо листа. Отримуємо відповідь.

Портрет дійсно існує. Знаходиться у колекції Ганса (ім‘я змінено), громадянина Німеччини, колекціонера, що народився і виріс на Україні, лише недавно перебравшись в Європу.

Картину, за копійки, викупив у гендляра, якому та дісталася від якогось старого українця, що нещодавно помер. У діда був дуже цінний срібний столовий набір з нашої символікою, якісь документи (які швидше за все викинули), і ще одна сакральна річ, як ми підозрюємо, часів Княжої доби.

Колекціонер категорично відмовляється розкривати інформацію про себе, побоюючись неприємностей чи пограбування. Ніяких умов не виставляє. Має досить непевні плани щодо портрету. Продавати не хоче, але не проти того, аби картина, після відповідного дослідження,  переїхала до України.

Вдалося налагодити листування і телефонний зв‘язок в односторонньому режимі. Скоріш за все, Ганс мешкає у Мюнхені.

Спільно ми вирішили почати пошуки померлого українця, вирахувати його прізвище, адресу, спробувати зрозуміти, хто то був. Дуже може бути, що то  або хтось з нащадків керівників УНР, або хтось з чільників ОУН-УПА. Можливо, залишилися якісь книги…

Зрозуміло, у цій ситуації, дуже знадобилася підтримка українських дипломатів у Німеччині. Наші наміри дуже прості і зрозумілі. Спробувати викупити портрет (після експертизи), передавши його до державного музею України. За іронією, якраз у цей час, отримали офіційного листа з МЗС України, яке за підписом заступника міністра Ю.Костенка, визнало недоцільним створення в МЗС відділу розшуку культурних цінностей, укомплектоване спеціально підготовленими кадрами. На жаль… Зрозуміло, всі спроби українських журналістів зацікавити владу конкретною ситуацією довкола повернення таких важливих, для нашого народу, духовних символів, мають якийсь трагікомічний аматорський вигляд. Продовжуємо смикати чиновників, депутатів, все більше втягуючись у самостійне розслідування. Як би не закінчилася ця історія, отримуємо першокласний сюжет, що розгортається в режимі реаліті-шоу, напишемо серію сенсаційних статей, можливо, книгу, ще раз привернемо увагу громадськості до історії України, козацтва, славного Гетьмана Мазепи. Все це спрацює на Україну.

Тож подумавши, ми попросили Ганса зробити ще одну серію фото картини при денному освітленні. Що він моментально зробив. Крім того, здійснив поверхневий комп‘ютерний порівняльний аналіз кількох зображень Гетьмана. Дивіться самі.

Журнал «Музеї України», звернувся до кількох членів редколегії, музейників, істориків, за коментарями. Зрозуміло, всі наголошують на проведенні експертизи.

-Чесно кажучи, співробітники Музею гетьманства, пережили справжній шок, після повідомлень про шаблі Мазепи, архіви, - сказала директор закладу, визнаний дослідник Гетьманських часів Галина Ярова, - Ми уважно роздивилися фотографії обох портретів. Але, цього мало. Потрібні фахові дослідження оригіналів. Є методика… Щодо зображення. Нагадую, що Мазепа не вирізнявся якоюсь красою. Він брав внутрішньою силою. Існують описи його зовнішності. Історики так і не дійшли якоїсь думки, яке зображення Гетьмана вважати еталоном. Все може бути! У будь-якому разі, треба зробити все, аби знайдені портрети переправити до України! У нас катастрофічно мало подібних робіт! Музей гетьманства радо розмістить їх у власних експозиціях. Гарантую, що до цих полотен підуть українці – адже, картини вже перетворились у якийсь символ нашого відродження, повернення до джерел! Зверніть увагу, як вчасно вони виникли, у який рік! Це – знак!

- У цій ситуації треба менше думати і говорити! – заявив консультант журналу «Музеї України», директор Центрального музею Збройних Сил України, полковник Віктор Карпов, - Треба енергійно діяти! На державному рівні! Знайти колекціонера, здійснити експертизу, вивчити питання і просто повернути портрет в Україну. Хіба це так складно? Як завжди захоплююся оперативністю музейних журналістів, що без будь-якої підтримки спроможні здійснювати такі відкриття, організовуючи резонансні міжнародні дослідження. Давайте думати про престиж держави! Повинна діяти ефективна система розшуку і повернення культурних цінностей. І це дуже важлива державотворча складова! Наш музей готовий сприяти у розшуках!

- Ми мріємо створити сучасний музей на батьківщині Гетьмана, в селі Мазепинці, - повідомив історик і громадський діяч Борис Делон, - Будь-який експонат, пов‘язаний з Іваном Мазепою, має колосальне значення! Бажаю успіхів!

-Я звичайно, не експерт з мистецтва, - сказав офіційний біоенергетик часопису, генерал-майор козацтва Валерій Пильник, - Але, користуючись власною методикою, можу майже напевне стверджувати – на картині зображено саме Мазепу! Скоріш за все, це малюнок з якогось старовинного портрету чи гравюри… Поспішати не треба, все вирішиться так, як треба Україні!

Ми спілкувалися з багатьма відомими людьми. Всі сходяться на одному – портрет треба вивчити і зробити все, аби він опинився в Києві. Наміри прекрасні. Але, як то все практично здійснити? Адже, поки-що, крім журналістів, цим ніхто не переймається.

Ми розуміємо, що то може бути і не Мазепа. Не знаємо віку полотна. Не знаємо художника… Питань більше ніж відповідей. Але, Мазепа! Ювілей Полтавської битви… Геополітика… Домовленості на найвищому рівні…

Хочеться перемоги, дива, нової легенди… Набридло плакатися, програвати, відступати.

То переможемо?!

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України»