Пістоль, Мазепа, Ющенко і Путін…

Тривають якісь знакові знахідки, дивні події довкола української і російської історії. На жаль, знову не обійшлося без українських журналістів…

В одній з приватних колекцій США знайшлася справжня перлина зброярського мистецтва. Коштовний пістоль, роботи українських майстрів. Отаман Американського козацтва і фанатичний колекціонер старовини Сергій Цапенко вивчив цей експонат, зробивши ще одну історичну сенсацію.

-У нас є розкішний альбом «Оружейное искусство Тулы из собрания Эрмитажа», що дуже допомагає в роботі, - говорить Сергій Володимирович, - Це дуже цінний довідник, в істинності статей якого ми майже не сумнівалися. І тут знаходимо старовинний пістоль, починаємо порівнювати… В книзі вказано, що зроблено в Тулі. А майстер київський…

Експерти, яких залучили козаки, були категоричними – у ті далекі часи, майстри з Тули ще не освоїли виробництво подібної зброї! Більше того, в Тулі НІКОЛИ не робили таких пістолів! Там, у ті роки, лише наносили на трофейну зброю російські державні символи! Пістолі виготовляли у Європі, а також у Києві, Кам‘янці, Львові!

Після Полтавської битви всю захоплену у козаків і шведів зброю рішуче перекували, повернувши у війська з потрібною символікою. Ми вже писали про перековані шаблі, як виявилося, пістолі теж… Робилося це для того, аби про Мазепу, вільне козацтво не залишилося і згадки. Так європейська і козацька зброя стали російськими.

У поспіху, не звернули уваги на цехові символи українських майстрів, які залишилися на стволах.

Сергій Цапенко зміг розшукати один з вцілілих не перекованих пістолів. Майстер з Києва Микола Мурашов. Срібло, золото. Відповідний орнамент. Можна порівняти з аналогічним зразком з Ермітажу. Все видно…

Зрозуміло, що росіяни категорично не погоджуються з фактом перековування трофейної зброї, висуваючи абсолютно безглузді аргументи, підкріпити які нічим не можуть. Спрацьовує імперський синдром. Раз є орел чи якийсь надпис, значить виготовлено в Тулі. Інше відкидають. Патріоти… Але, факти – вперта штука.

І ще раз про Полтавську битву, архіви Мазепи, Президентів Ющенка і Путіна.

Журналістів часописів «Нова Січ» і «Музеї України» буквально переслідують молоді колеги з різних видань, телекомпаній. Всі прагнуть якихось інтерв‘ю, зустрічей, коментарів. Ми не встигаємо на все реагувати, а хлопці і дівчата, у погоні за сенсаціями таке пишуть!!!  Особливо, після переговорів Президентів В.Ющенка і В.Путіна, де вони обговорювали шлях повернення архівів Івана Мазепи з секретних сховищ музеїв Санкт-Петербургу. Дуже можливо, що певна частина архівів, які розкидані кількома установами багатьох міст, повернуть. Або, хоча б, сфотографують. Нарешті наші чисельні критики і скептики зрозуміють, що майже вся оприлюднена нами інформація правдива! І про козацькі регалії, шаблю і Батуринський архів Мазепи, 234 нерозпаковані ящики з документами «Мазепинского дела»… Вони дійсно існують! І це підтвердили Президенти двох країн. Наш Віктор Андрійович – молодець! Тепер треба дотиснути. А ось з цим проблеми. У них вибори. У нас хаос…

Дуже може бути, що в Україну потрапить щось, знайдене Т.Яковлевою… Може і копію шаблі Мазепи з Ермітажу віддадуть. Можливо знайдуть сліди бібліотеки Ярослава Мудрого і його перстень в Адміралтействі – нагадуємо… От що Росія буде вимагати у нас?

Володимир Володимирович Путін публічно підтвердив наші гіпотези про гучну участь Росії у ювілейних заходах до Полтавської битви. Пообіцяв прибути особисто. Перечитайте наші недавні публікації. Таке враження, що Президенти і їх оточення, уважно читають «Музеї України»… Чи ми так багато знаємо і розуміємо?

Геополітична битва за історію Росії, України, Європи триває. І як не дивно, Україна перемагає! Нарешті навчилися проводити агресивні інформаційні кампанії, потрапляти у секретні спецхрани, знаємо, що шукати і де воно лежить. Більше того, отримали підтримку на найвищому державному рівні. У цьому щось таке радісне є… Головне нині – не знижати темп, залучаючи до цієї роботи нові ЗМІ, істориків. Тільки єдиним фронтом досягнемо результату.

Між тим, тиск і дивні події довкола журналу «Музеї України» тривають. Продовжується абсурдна судова епопея з УПЦ МП. Журналісти знову потрапили у чергову міжнародну халепу за участі дуже відомих політиків, говорити про яку у пресі не можна. Саме під час зустрічі президентів у Москві, шеф-редактор журналу «Музеї України» Наталка Іванченко була  майстерно і непомітно збита з ніг, отримавши дуже складний перелом… Журналісти часопису фактично перебувають на напівлегальному становищі… Зрозуміло, що ніякої підтримки, крім моральної, нема… Між тим, багато діячів розкішно піаряться на нашій справі, отримуючи особисті дивіденди…

Але, сподіваємося на краще. Надія є!

Віктор Тригуб, редактор журналів «Нова Січ» і «Музеї України»