Четверг, 22.02.2018, 18:58
Приветствую Вас Гость | RSS
Главная | Каталог статей | Регистрация | Вход
Меню сайта
Категории каталога
Мои статьи [164]
Форма входа
Поиск
Друзья сайта
Наш опрос
Чи треба створювати сайт рідного села?
Всего ответов: 50
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Село Осикове
Главная » Статьи » Мои статьи

Моє село…

Моє село…

Похмуре і веселе, конаюче й воскресле знов.

Здається, скрізь по світу такі села,

А лиш в Осикове несу свою любов.

Це може надто пишномовно:

Жорстока дійсність, де вже тут любов.

Але ж не витравив час нашу гідність,

Жорстокий вік людяність не зборов.

 

Ось головне:

В великій балці дерево осика,

Вода джерельна й теплий степ навіки

Причарували наших предків

І спонукали все робити до ладу:

Чумацький шлях –

орієнтир у Крим по сіль й в Азов по рибу

дерева й звірі – розпізнати де чиє житло.

То ж й виникли Оленівка, Осикове,

Берестяни й Кленове.

А може ще відкриє хтось щось нове?

Хто ж першими були,

Щоб заселить оцей куточок Дикополя?

З яких століть землянки рили?

І як насправді все було?

Не просто ж виникло з нічого,

Взяло і народилося село…

 

Ні-ні. Тут все легендами повито.

Старі діди казали, що давно

Була тут повновода річка із човнами

І підземелля тут козацьке теж було.

Підземний хід при озері підземнім

Від річки Кринки аж до моря був.

А ще, казали, скарби десь зариті,

Чи в нас, чи ще де вже, дід Сенченко забув.

 

І зараз в нас все є.

Найперше -  віра і надія,

Бажання вибратись із бідності, що скрізь снує.

Усе ми вміємо, й на все в нас сил стає.

І ще не можна не згадати,

Чим край мій милий пребагатий.

Ставками з рибою, садами!

Простором вулиць із тинами,

Буграми, балками, хатами з церквою…

І над усім цим  -  млин.

 

Завжди було

Млин -  символ  нашого достатку,

Спасіння наше, радість на добро,

Намріяне, здобуте в праці важко,

Везли й несли сюди усі своє зерно.

 

І не один в нас млин був, а чотири.

Махали крилами велично,

Дітей катали аж під небеса,

Гули надійно, щоб там не було,

Чутливо ставились до забаганок вітру,

Робили затишок на все село.

 

Прийшли нові часи, в достатках, в ультрамоді,

Розчавили млини, щоб й сліду не було.

Натомість нове будували,

Канави рили, рами склили,

Творили, нищили, палили,

Зерно і сіно все копили…

Спішили завжди – так ми й живемо.

 

І скрізь  і завжди  з нами поруч пісня,

Й дотепне слово і музичний такт,

І чепурне вбрання, і знову рідний говір.

Недарма ж прийняли про незалежність акт..

 

То ж квітни й далі, краю мій, селище,

Минай наркотиків, масшоу, хамство, зло,

Оновлюйся, відроджуйся, будуйся,

Виховуй діток всім на радість, на потіху,

Тримай штурвал свій і нові вітрила

на щастя, на здоров”я, на добро!

                                     

Тригуб Н.Є

Категория: Мои статьи | Добавил: osikovo (05.01.2008)
Просмотров: 454 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Конструктор сайтов - uCozCopyright MyCorp © 2018