Суббота, 25.11.2017, 04:01
Приветствую Вас Гость | RSS
Главная | Каталог статей | Регистрация | Вход
Меню сайта
Категории каталога
Мои статьи [164]
Форма входа
Поиск
Друзья сайта
Наш опрос
Чи треба створювати сайт рідного села?
Всего ответов: 50
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Село Осикове
Главная » Статьи » Мои статьи

Слідами козацьких скарбів

Слідами козацьких скарбів

Ця тема хвилює дуже багатьох дослідників. І чим більше років проходить, тим більша суспільна цікавість. Слідами втрачених козацьких скарбів йде кілька команд пошуковців. Міжнародна група козаків і журналістів, об‘єднана довкола часописів «Музеї України» і «Нова Січ», має потужні представництва в США, Канаді, Німеччині, Росії, Польщі, Франції, Англії… За три роки, ми здійснили кілька серйозних відкриттів, а головне, розпочали потужну піар-кампанію української історії. Є групи в Росії і інших країнах…

Ми постійно намагаємося співпрацювати з офіційними істориками, але не дуже вдало. Бо переспівувати сучасною мовою старі книги, то не дуже цікава справа…

Є чи не єдиний вчений, публікації якого мають для розшуків козацьких регалій і вивезених культурних цінностей, велике значення – це Сергій Кот.

«Український історичний журнал» №1 від 2009 року, розмістив його статтю «Реліквії козацтва в контексті українсько-російських переговорів щодо їх повернення (1920-1930 рр.)».

Ми відразу відчули, що автор заглиблений в паперові першоджерела архівів і музеїв. Бо, ймовірно, не знайомий з наказом Сталіна №2 від 1917 року, про повернення незалежній Україні культурних цінностей. Документ широко оприлюднений нашими сайтами, опублікований в паперовій версії журналу «Музеї України». Знайшов наказ, відомий історик, директор Національного заповідника «Хортиця» Максим Остапенко. Це перший штрих до співпадіння і взаємодоповнення наших розшуків, які ми ведемо паралельно, правда в різних географічних широтах…

Друга суттєва деталь. Ми знайшли реконструкцію шаблі Мазепи в Канаді, опублікували фото. Після карколомних пригод, пробилися в сховища Ермітажу і опублікували фото їх варіанту шаблі Мазепи. Як стверджували росіяни – оригіналу. Однак, зброяр Володимир Остапович, здійснив порівняльну експертизу, довівши, що в Ермітажі більш пізня копія. З чим погодилося і керівництво пітерського музею. Продовживши розслідування, той же В.Остапович, знайшов ймовірне зображення шаблі Мазепи в Оружейной палате Кремля. Ми його вже оприлюднили. Більше того, в результаті містичних подій, ми вийшли на оригінал парадної шаблі Мазепи в одному з найзакритіших сховищ Росії! І вже навіть знаємо інвентарний номер! Вся проблема, як проникнути і сфотографувати… Це дуже важливе доповнення до роботи С.Кота!

І третя деталь. Морський козацький прапор, про який багато пише С.Кот. І в Дніпропетровську, і в Києві, і в Запоріжжі зберігається копія. Дуже може бути, що прапор з Львівського історичного музею, світлини якого оприлюднені українськими журналістами, а пошуки перетворилися на романтичну легенду – оригінал. Потрібна фахова експертиза. Яку ніхто не спроможеться організувати. Більше того, часописи «Нова Січ» і «Музеї України» опублікували чітку світлину морського прапора, який зберігається в секретному сховищі Ермітажу. Можливо, то теж оригінал. В Пітері прапор є! Росіяни вже не дуже заперечують, бо є публікації.

В своїй роботі С.Кот, спираючись на документи, підтвердив існування шаблі Мазепи в Пітері і Москві. Залишилося пробитися в Кремль і сфотографувати-описати їх екземпляр. Тож всім цинікам, які не вірили в цю історію, радимо читати наукові статті!

С.Кот розповів про велику передачу козацьких речей з музеїв Росії Україні в 1930-32 роках. Лише з Ермітажу передали 1786 одиниць зберігання!

Ми відразу знайшли підтвердження існування ймовірної булави Мазепи, яку щойно виставили на балтиморський аукціон в США. 8 жовтня 1931 року, по акту №261, з Державного історичного музею в Москві до Харківського історичного музею, передали «булаву, мідну визолочену, гладку; яблуко оздоблене кольоровими стеклами; з колекції Вишневецького замку (?), інв № 42579». І цитата з опису аукціону в США «Оттоманський або Східноєвропейський  Жезл (Bulawa) класичної форми. Виготовлений із золоченої міді, чеканка  в характерних химерних мотивах, що включають переплітання виноградних ліз і квіткових бризок. Масивна голова, де встановлено  велику і незвичайно направлену  прикрасу глибокого зеленого кольору. Головний символ влади українських козаків. Подібні зразки є в музеях кількох країн». Знаємо, що під час війни музеї Харкова нещадно пограбували…

У лютому 1932 року, з Ермітажу, нам передали портрет Мазепи по плечі. У зеленій мантії, латах, червоній стрічці, без оправи, під склом. Гуаш. 1751 р.

Портрет гетьмана Апостола в зеленій мантії, латах. Гуаш на кості. 1753 р.

Портрет гетьмана І.Скоропадського…

Передали Велику морську корогву Війська Запорозького ХУІІІ ст.. (де вона? І копію, чи оригінал?)

Вже точно доведено, що срібна булава полковника Павла Апостола і шаблі Мазепи не передавалися. І ми це підтвердили! Булаву пошукаємо…

Цікавий штрих. 1953 року, до ювілею Переяславської Ради, ЦК КПУ доручив Мінкульту вивчити ситуацію з повернутими козацькими реліквіями. Підняли урядові декрети… Знайшли копію мандату від 16 грудня 1930 року на Черв‘яка К. з Наркомосу, що відав музеями. Саме йому доручалося отримати цінності за списками, затвердженими паритетною комісією і Наркоматом освіти РСФРР. Значить, щось привезли…

У 1932 році, Харківський обласний історичний музей отримав чимало цінностей. Прапори, бунчуки, булава і шабля Б.Хмельницького, живопис, графіка, документи… Майже все втрачено. Щось вивезли в евакуацію під час війни, щось забрали німці, щось згоріло…

С.Кот повідомляє, що Харківський історичний музей Слобідської України ім. Сковороди, вивіз в евакуацію 22 ящики з експонатами. Там були майже всі козацькі регалії, повернуті з Росії. 10 жовтня 1941 року, на станції Олексіївка Білгородської області, ешелон розбомбили. У вагон влучила бомба. Всі загинули. Те, що зібрали солдати, відправили далі. Цінності доїхали до Уфи, в місцевий художній музей. Частина там і лежить. Інша трагедія була на станції Куп‘янськ. Теж розбиті ящики з Харківського історичного музею. Відправили в Саратов. Щось залишилося…

Під час окупації, лише з Харківського історичного музею, німці вивезли 17 вантажівок цінностей. Те що залишилося – згоріло.

З Дніпропетровського історичного музею евакуювали лише півтора вагона експонатів! Золото і срібло раніше вилучили офіцери НКВС. Де воно – невідомо. Решту експонатів розтягло населення, вивезли німці, згоріли…

Згадує С.Кот і Морський козацький прапор з Львівського історичного музею. У 1950 році, в Краснодарі, його отримали В.Мініна-Колбасьєва та І.Величко. Який 1959 року, робив запит в Ермітаж, отримавши  сфальсифіковану відповідь, що там козацьких прапорів вже нема! Виникла версія, що львівський прапор намалював художник М.Струнников. Згадується, що подібний прапор з Дніпропетровська теж копія, що надійшла з Ленінграду 5 жовтня 1960 року. С.Кот задається питанням, а з чого малювали копії, якщо оригінал втрачено? І наводить твердження А.Журби, що оригінал так і залишився в Ермітажі. Що і підтвердили публікації в «Музеях України».

Все, коло замкнулося.

Ми довели, що починаючи з 1959 року, переважна більшість експонатів з української історії, була засекречена в російських архівах і музеях. Росіяни і досі відмовляються виставляти їх в експозиції, включати в науковий обіг, допускати до них вчених з Росії і України. І зрозуміти логіку таких дій досить важко. Як і справедливі спроби знайти і повернути з Росії, Казахстану, Узбекистану наші культурні цінності, які було вивезено в евакуацію і з різних причин не повернуто. Потрібні певні кроки на найвищому державному рівні.

Українським історикам і журналістам вдалося довести існування аж трьох шабель Мазепи, оригіналу Морського козацького прапору в Ермітажі. Вийшли на сліди 234 нерозпакованих ящиків «Мазепинского дела», персня Ярослава Мудрого, залишки книг з його бібліотеки, що були у власності Мазепи в Софії Київській. Знаємо про існування 30-50 малюнків Мазепи в Адміралтействі.

Чесно кажучи, у мене особисто складається враження, що хтось у російській владі, є фанатичним любителем детективів і геополітичних трилерів. А нам доводиться розгадувати якісь ребуси, організовувати цілі спецоперації, аби хоч до чогось добратися. Дійсно, читачі це люблять…

Що робити? Створити відділ розшуку культурних цінностей при МЗС України. Залучити туди ветеранів радянських спецслужб, офіцерів резерву СБУ, СЗР. Ми ж розуміємо, хто нам протистоїть… Хай шукають дипломатичними каналами, проводять розвідку. При Президенті України чи Кабінеті Міністрів створити Фонд розшуку культурних цінностей, або департамент, який би на офіційному рівні викуповував, вимінював і ще якимось законним чином, повертав наші скарби. Коли дізнаємося про те, що де лежить і якщо потрапило туди незаконно, можна починати  міжнародні судові процеси. 

Але, знаючи діячів з нашої нинішньої влади, чекати якихось реальних кроків не будемо. Почекаємо іншої влади…

Головне, аби про наші скарби знали нинішні молоді люди, які дуже скоро і стануть нашою новою нормальною владою.

Саме для них я і пишу. Вірю, що знайдуть і повернуть!

Україна переможе!

Віктор Тригуб, редактор журналів «Музеї України», «Нова Січ», координатор Фонду розшуку культурних цінностей

 

 

Ще раз даємо ймовірний оригінал Морського козацького прапора з Ермітажу. Світлині лише кілька років! Потрібно пробитися і ще раз сфотографувати, описати, зробити експертизу. Хто візьметься?

Категория: Мои статьи | Добавил: osikovo (23.03.2009)
Просмотров: 739 | Комментарии: 3 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Конструктор сайтов - uCozCopyright MyCorp © 2017