Суббота, 25.11.2017, 03:59
Приветствую Вас Гость | RSS
Главная | Каталог статей | Регистрация | Вход
Меню сайта
Категории каталога
Мои статьи [164]
Форма входа
Поиск
Друзья сайта
Наш опрос
Чи треба створювати сайт рідного села?
Всего ответов: 50
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0
Село Осикове
Главная » Статьи » Мои статьи

Село Осикове:

Село Осикове:

історія,сучасність-2


Історія сільгосппідприємств села Осикове

Колгосп «Молодий Трудовик» було організовано  в 1933 р. Ініціаторами його створення були Жуковець Михайло Андрійович, Поливода Петро Павлович, Дяговець Д.П. та інші. Першим головою був Дяговець Д.П.

В господарстві вирощували зернові культури, овочі, утримували курей, качок, гусей. Корів доїли вручну, по 15 корів у  групі. Вручну  і траву косили на корм скоту, і чистили гной, і качали воду з колодязя.

На початку 40-х років було вже три трактори «ХТЗ» та два «Універсали». Працювали на них Якименко І.С., Якименко І.М., Гонтар І.К., Якименко Н.І. Поливода П.П. працював на  «ЧТЗ». Прицепщиками були Юрцаба Марія Іванівна, Садовник Марія Дмитрівна.

На єдиному  автомобілі  «ЗІС-5», працював  Попов Артем Петрович. А в основному все  возили волами та кіньми.

Зарплату не видавали, все записували на трудодні, потім на трудодні в основному давали зерно і по  30 копійок на трудодень.

(Записано Петренко Т.Г. зі слів Юрцаби Марії Іванівни та Михайла Івановича).

***

 В 1930 році на хуторі Стояни було організовано комуну сім’ями Гориславських, Дмитренків, Кулішів, Назаренків, Бурдуків, Чубовських, Нечипуренків, Петруніних, Безпалових… Всього в комуну входило 62 сім*ї. Пізніше комуна була переорганізована в колгосп «Перша п*ятирічка».

Першим головою був Афанасьєв Микита,  потім – Бугайов Харлампій Леонідович, Нечипоренко Кузьма Васильович.

Вгосподарстві вирощували овочі (бригадир Шабельник Кузьма), зернові, соняшник. Утримували корів, свиней. Землі було 1280 га.Урожайність становила до 60 ц/га безостої пшениці, до 40 ц/га – ячменю, до 12-14 ц/га маловрожайного соняха. Молока надоювали  2000 тонн. На трудодень давали тільки зерно  -  до 3 кг на трудодень.

В городній бригаді працювали під керівництвом бригадира Назаренка О.Т. жінки старшого покоління : Витичак П.І., Безпалова Д., Райова У.С., Линник Г.Т.

На фермі провели свої кращі роки працездатності незабутні: зоотехнік Миронов, зав. молочною фермою Зінченко, ветеринар  Петруніна Феня, рахівник Косенко Антоніна; доярками в різні роки (1933 – 1948 рр) – Гореславська О.А., Виноградова Л.П., Жульєва А.І., Колейник Докія, Бурдукова Гафія, Забєліна Наталя;  телятниці  - Міхней  Докія, Куліш А.С.,  Скотниками  були Соловйов П.І., Мацурін М.М., Витичак Лука.  Теслярі  -  Тищенко Ларіон, Чиняк.  Коваль  -  Скорик Павло.  Трактористи:  Виноградова Л.П., Райова Т.Ф., Моргун Г.Д.,Райов З.А., Жуковець Н.І. Комбайнери  -  Шершень Михайло і Дмитренко Г.Д.

В господарстві були трактори  ХТЗ-30,  «Комунар», молотарка МК-1100, вітряний млин.

(Записано Петренко Т.Г. зі слів Алексюткіна Олексія Степановича, Дмитренка Павла Гавриловича, Гореславської Людмили Луківни, Куліш Віри Василівни).

***

В 1930 році на території нинішнього села Осикове,в  х. Виносливий,  було організовано колгосп  імені Чапаєва.

Ініціаторами створення були Письменний Гаврило Іванович, Зайцев М.І., Дорогань Степан С., Проіснував він у такому складі до 1947 року. Потім господарство розділилося на два колгоспи: на х. Виносливий  -  колгосп ім.. Чапаєва, а в с. Осикове і х. Берестяни  -  колгосп «Культура».А на хуторі Стояни - колгосп «П*ятирічка».

В колгоспі ім.Чапаєва головував Антон Скидан. Зав.фермою був Пережилов В.К., ветеринаром  - Шевченко В.М.,  зав. тракторною бригадою  -  Носко П.Н.,  трактористами  (в різні роки)  -  Контар І.І., Носко П.Н., Красноградський А.П., та інші.  На МТФ працювали Бобровська Н.А., Бабенко В.І,  Ляма С.І.  – випасав вівців, Коваль А.К.  – свинарка.  Ковалем був  Подорожко Д.

В хуторі було більше 20-ти дворів, 4 колодязя, працював клуб, в кожен двір бібліотекарем с. Осикове Малаховою Н.Є.  (пішки) доставлялися книги щотижня. Влітку організовувався дитсадок, була початкова школа-чотирирічка з єдиною вчителькою.

Зав.фермою був Ракитянський В.Т., головою  -  Зайцев Семен Костянтинович. На трудодень давали по 3,5 кг зерна, а гроші сплачували облігаціями.

(Записано Петренко Т.Г. зі слів Мацуріної Віри Павлівни, Гарбузова Володимира Ілліча).

***

Колгосп «Культура». Голови Мехеда Л.О.,  Лискин Й.Ф. Пізніше  -  Палкін Й.Д.

У важкий повоєнний 1944 рік  насіння на посів збирали по дворах. Сіяли вручну. В першу чергу виростили волів, щоб було чим обробляти землю і виконувати тяглову роботу. Була пасіка  -  до 70 вуликів. Пасічником був  Самарський  Василь Мартинович. Була ферма. В кожній групі  -  по 10 корів. Доярки самі косили траву, підвозили корма, чистили в сараях (конюшнях), качали з колодязя воду. Робота була ручна зранку до пізнього вечора. Доярками були Лихоліт Марія Василівна,  Руденко А.С.Телятниця, Шаповалова М.Л., Нікітіна П.

 В той час пахали коровами: по 6 корів в одній упряжі. Поганяли їх Малашта А.П., Заболотня Віра Григорівна, Русанова Юлія Іванівна, Більдій Докія, Кондратенко Олександра Полікарповна.

Згодом з’явилися трактори. Перші трактористи  -  знову  жінки: Носко Марія Самойлівна,Кривенок Анна Самуілівна, Розсомаха Марфа Іванівна, Раєва Тетяна Феодосіївна. Почали повертатися з фронту чоловіки. Підростали діти – хлопчики і стали працювати на тракторах: Малашта А.С., Безкровний Валентин Степанович, Коваленко Борис Іванович, Клименко Віктор Дмитрович та інші.

Посівне зерно привозили  із станції Кутейнікове в любу погоду: в спеку і в дощ, по коліна в багнюці підпихали брички із зерном, допомагаючи бикам. В польовій бригаді працювали Тимохіна Прасков’я, Ноздріна  Анна, Войташевська  Марфа В., Кондратенко Олександра, Анацька К., Розсомаха Марфа, трохи пізніше  -  Малахова Любов.

Урожай зернових збирали кінними косарками, в*язали снопи, перевозили на тік гарбами, молотили молотаркою. На молотарці  працював Цирульник Андрій. Потім  -  Руденко Наум Іванович. В господарстві було дві польові бригади. Бригадиром 1бригади був Зайцев Микита  Іванович, бригадиром бр. №2  - Котляр Тимофій Іванович.

В кінці 50-х років всі господарства села об’єдналися в один колгосп імені Чапаєва. Було створено чотири бригади. В кожній  -  рослинництво і тваринництво. І нарешті стало дві комплексні бригади. Одна бригада в с. Осикове, друга  -  в с. Кашпорівка.

Був чудовий сад. Бригадирами (в різні роки) були Полтавський Д.Г., Безкровний Ф.М., Реука Р.А.,  Доглядали сад, збирали врожаї: Коренюк Ольга Порфирівна, Цирульник Катерина Никифорівна, Стецюра Галина, Козир Уляна…

Вирощували до 6 тисяч голів молодняка і доглядали за дорослою птицею, збираючи до 6 тисяч яєць щодня: Палкіна А.Н., Тєлєгіна В.П., Стецюра Г.В.

Після березневого Пленуму ЦК КПРС 1953 року жити на селі стало легше: відмінили податки, ввели грошову оплату праці. В господарстві силами своєї бригади будівельників і міжколгоспбуду побудували птахоферму, свинарник в Кашпорівці, корівник в «Першій п’ятирічці». А в селі вибудовувалося до 30 будинків щорічно.

За підтримки держави село наше упорядковувалось. Великою мірою це залежало від людей, які очолювали колгосп ім. Чапаєва.Це було базисне  господарство нашого села. Говорили: «Колгосп ім.Чапаєва», а малось на увазі село Осикове. У цьому відношені нам повезло. Головами колгоспу у нас в основному були дальновидні.

Очоливши колгосп ім. Чапаєва Галайда О.І. з початком будівицтва тваринницького комплексу заклав і будівництво нової вулиці Молодіжної, нині Садова. Тому що знав, приїдуть працювати на комплекс молоді спеціалісти, а їм вже підготували й житло.Коли Ворошилов Анатолій Петрович, виявилось, що життя вимагає продовження будівництва нового гаража, мехмайстерні та ангара для зберігання сільськогосподарської техніки.Не забув він і про упорядкування села.Були заасфальтовані всі вулиці та прокладений водопровід.Так сталось, що  Анатолій Петрович передчасно пішов із життя. Очолив молодий голова  Важинський Олександр Іванович, йому на той час не виповнилось й сорок років. Та, мабуть, молодість  та твердість характеру допомогли йому справитися з усіма проблемами. В  господарстві  запрацював на повну тваринницький комплекс по відгодівлі КРС, був налагоджений механізм по виробництву кормів, багато сил та уваги приділялося виращуванню зернових. Продовжувалося розпочате будівництво мехмайстерні, сільського будинку культури, їдальні на  сто  місць. Незабаром почался газифікація села. Та з усім цим молодий голова гідно справлявся.Багато проблем виникало з будівництвом, але у нас був ще інженер-будівельник Носко Олександр Павлович, майстер своєї справи.Левова частка турбот та проблем лягла на його плечі.Це він повинен був зібрати та організувати згуртований колектив будівельників. І ще не одне покоління буде згадувати цих людей, адже збудовані об*єкти переживуть своїх творців на довгі роки. 

В 1972 році постановою Уряду в сільському господарстві ввели спеціалізацію. Галузеве господарство колгосп ім.. Чапаєва був спеціалізовано на відгодівлю великої рогатої худоби.  Побудований і задіяний комплекс по відгодівлі  ВРХ в 1977 році. Більше 10 років відпрацював на ньому директором Темнюк І.Ю. На комплексі працювало більше 70 осіб. Вирощували 6600 голів ВРХ. Здавали по 2000 тонн м*яса за рік. А операторами там працювали:Андраханова М.П., Балик А.Г., Безкровна Г.І, Беспалова О.В., Безпалова С.А., Безпалова Н.П., Виноградова Н.О., Власова Л.Ф.,   Витичак М.Д., Вологжина В.Л., Горбутяк Л.Г., Гореславська Л.Л., Дворянчикова Г,н,. Дідук М.П., Єрьоміна О.Г., Зайцева А.І., Кувшинова  В. П., Зайцева Є.Д., Капіч Л.А., Конопля М.П., Данькевич Л.П., Коренюк Л.О., Крутиголова Л., Куліш А.П., Куліш В.В., Куліш В.Ф., Мацуріна Т.В., Міхней Я.В., Митчик О.С., Мірошниченко Л.І., Раєва Г.І., Раєва Н.Л., Скорик Л.М., Соловйова Н.Н., Степанюченко Н.Г., Стремоухова В.І., Темнюк О.В., Шаменкова Г.І., Шаповалов Л., Шевельова В.Д., Чирва М., Якименко В.І., Яценко В.П., Яценко Л.І., Цирульник В.С.  були і кочегари, і бухгалтерія.

З*явився комплекс, збільшилася потреба в кормах. Для цього створили на полях зрошувальну систему. Організували бригаду. Бригадиром був Стремоухов Микола Михайлович. Мотористами на насосній  -  Малашта Д.Т.. Рудик А.М., Розумовський О.П,. Корнас  Дмитро, Іванченко В.Ф. Операторами зрошувальних   агрегатів були:  Поливода В.В., Литвинов М.В., Таран С.І., Остратенко В.К., Мацуй О.І, Дрозд Г.І., Попов М.П. За сезон на зрошуваних полях врожай збирали до 4 разів.  Сінажа і силосу закладали до 12 тисяч тонн за рік.

В Осикове комплексну бригаду очолював Ходун Володимир Андрійович цілих 22 роки. Для багатьох спеціалістів  Володимир Андрійович був старшим товаришем і наставником. В польовій бригаді працювали: Алькевич-Войновська Т.Й., Бакуменко Р.І., Кліментьєва М.І., Малахова Л.І., Петренко А.Г., Побідаш Н.В. та інші.

Урожайність по господарству становила:пшениця  -  46 ц/га, ячмінь  -  47 ц/га, жито  -  30 ц/га, кукурудза поливна  -  64-80 ц/га, горох  - 27 ц/га, соняшник  -  26,6 ц/га.

В автогаражі в 1955 році в колгоспі ім. Чапаєва було 7 автомобілів. Завгаром неперевершеним майстром по ремонту беззмінно був Цирульник Павло Андрійович. А Гришко Микола Максимович шоферував понад 40 років, починаючи ще з колгоспу «Культура» в 1947 році на ГАЗ -2А.

 ЗИС -5 водили Таран Микола Якович, Гордієнко Михайло, «Ситроен» - Малашта П.В. і Бажан Т.

Варто згадати водіїв: Письменний І.Г., Кривенок М.К., Баранов Петро, Цирульник М.А., Гришко М.Т., Бобровський І.Д., Попов А.П., Нефьодов В.М., Суєтов П.Т., Гонтар І.Г., Ломачинський М.І., Ноздрін І.С., Лотохов І.А., Лотохов І.П., Заварзін Г.Ф. і багато інших.

В 1965-1977 р. в гаражі нараховувалось 53 машини. На автобусах працювали  Гришко М.М., Заварзін Г.Ф., Чмир Д.С.  На молоковозі  -  Овсюк І.І., Овсюк В.Ф. та Тітов М.В.

Бригадирами  тракторної бригади №1 в різні роки працювали Косенко Леонід, помічник  - Косенко О.І., Лисенко Г.Ф., Якименко О.І., Гореславський Г.А., Горбатенко О.М., Лазар О.І., Лень В.О.

На кінній заправці працював Заболотній Ф.В.

Найрізноманітніші роботи виконували  мужні люди: Вітчинкін Володимир Архипович, Клименко Віктор Дмитрович, Конопля Петро Денисович, Коваленко Борис Іванович, Чирва Олександр Пантелійович, Котляр Володимир Кузьмич, Кондратенко Віктор Стефанович, Нікітенко Анатолій Ілліч, Нікітенко Олександр Миколайович, Чуприна Віктор Іванович, Рудик Микола Мусійович, Бузін Віктор Семенович, брати Раєви Володимир і Микола Захаровичі, Ткачов  Іван, Беседа Віктор Романович, Шаповалов Леонід Григорович, Сенченко Семен Іванович, Резнік Олександр, Соловйов Іван Павлович, Безпалов Володимир Кузьмич та інші.

А в серпневу спеку виводили на хлібні поля свої красені-комбайнери:  Горбатенко Олександр Миколайович, Дорогань Володимир Степанович, Данильченко Георгій Іванович, Коваль Михайло Архипович, Митчик Сергій Андронникович, Остратенко Валентин Валентинович, Чмир Сергій Дмитро-вич,Панченко М.М.,Шершень М.Ф.

Цілу зиму й весну вони чатували над своїми велетами, щоб збір врожаю провести вчасно і без втрат. Часто допомагали іншим господарствам району. А Коваля М.А. запрошували збирати хліб і на цілину.

В 1979-1981 роках в господарство прийшли нові комбайни  «Колос» і «Дон-1500».

Завжди напоготові були зварювальники:  Корнієнко В.Ф., Кондратенко В.С.,  Лотохов В.І., Байрачна  Л.В..

Понад 30 років проробила зав. столовою Лотохова А.В. Поварами працювали: Цирульник В.С., Циганок Марія, Нікітенко А., Білоусова Н., Бузіна Н.І,  Капич Л.А., Шептій В.М., Петренко А.Г., Заболотня В.М., Романішина Т.В., Петренко Т.Г.,  Косенко Т.М  та інші.

Комплексну бр. №2 в 1962 році очолював Мелешков В.Р. Інженером МЖФ працював Озолс Оярс Карлович. Бригадиром тракторної бригади був Темнюк Іван Васильович. В різні роки бригадирами були Москаленко Іван, Жуковець Петро П., помічниками  бригадирів – Кучеренко І.В., Гонтар І.Г., Поливода П.П., Білецький Л.І., Дичка В.В.

Перші трактористи:  Михалко Р.П., Якименко Софія, Лотохова І.

Прицепщики:  Якименко І.С.,  Якименко  І.М..

Кінна заправка:  Дяченко І.Н.

Водовоз  -  Дяченко В.Г.

Трактористами бр №2 працювали: Пушкар І. Г., Білецький Л.І., Юрцаба М.І., Давиденко М.М., Якименко М.І., Лазар І.С., Смик, Овсюк Володимир Ілліч, Білецький Олександр Леонідович, Юрцаба Петро Михайлович, Чаус В.А. та інші.

Для того щоб працювати, віддаючи всі свої сили виробництву, треба їх  десь почерпати. Ось і  відкрили  в бригаді  №2 їдальню. В різний час працювали в їдальні, годували механізаторів смачними обідами Гонтар Р.К., Дяченко Р.А., Білецька  Г.М.,, Тітова І. Г., Христенко Т.Д., Антонова Ю.С. та інші.

В польовій бригаді працювали:  Темнюк М.С., Дурицька М.П., Горбутяк К.Г., Лазар А.І., Темнюк К.І., Гонтар Р.А., Полюх Ф.І.

Зав. фермою в різні роки були в бр. №2 Соколов Юхим Й., Іванченко Ніна Леонтіївна. Ніна Леонтіївна невеличка, тендітна жіночка пропрацювала зав. фермою 33 роки. Уміла ладити з доярками, телятницями, скотниками, механізаторами. А це були:  Долгова Марія, Поливода Марія, Мариніна Любов, Маринін Федір, Номеровська Анна, Федосова Валентина, Куценко Катерина, Богодух Ольга, Хорсун Ніна, Варяник Марія, Гриценко Раїса, Титова Лідія, Шаляпіна Валентина, Пушкар Євгенія, Темнюк Галина, Бобровська Поліна та ін.

Задума  Алла Григорівна працювала  запліднювальником.

Механізатори на фермі: Темнюк М.І., Поливода В.В., Куценко М.І.

Трактористами на фермі більше 30 років відпрацювали Куценко Петро Дорофійович, Темнюк Іван Іванович. На молоковозі  -  Овсюк Іван Ілліч.

Свинарки: Юрченко Гафійка, Іванченко Раїса, Владецька Ніна.

Механізатором  на свинофермі був Юрченко Олексій Лукич.

Не менш  поважною професією  після проведення електрифікації села стали електрики. Це:  Перепелиця С.П.,  Мацуй Л.І., Ноздрін М.С., Заболотній О.Г., Гурська  Л.І., Косенко В.В., Дорогань В.В.,  Ломако С.Л.

В 1991 році відбулося чергове реформування. Колективне сільськогосподарське підприємство стало ТОВ ім. Чапаєва. Всі сільськогосподарські угіддя розпаювали. До 2000 року господарство продовжувало працювати у звичному режимі.

В кінці 90-х років минулого століття  склалася  важка економічна криза в країні. Вона внесла свої корективи і в життя селян. Щоб допомогти селянам вижити, на село прийшов інвестор.  Колишні колгоспники здали свої паї наново створеному ТОВ АПФ «Чапаєвець». Директором товариства з обмеженою відповідальністю був призначений Потопахін Володимир Петрович.

Не від солодкого життя  погоджувались колгоспники здавати свої паї в оренду. Викупивши  нашу техніку, будівлі, ферми із застави, керівництво ТОВ АПФ «Чапаєвець» потихеньку почало налагоджувати життя господарства. Колишні колгоспники, а нині робочі та пайщики «Чапаєвця» з надією зустрічали завтрашній день. Почалось будівництво цілого переробного комплексу на току, заклали млин. Пізніше був побудований макаронний цех, маслоцех. Будувались амабри для зберігання зерна. Вся  нелегка організаторська робота лягла на тендітні плечі жінки - інженера-будівельника господарства  Хабунець Тамари Володимирівни.

Погода ніби випробувала наших людей на міцність. В 2000 році  пройшов сильний град, майже весь урожай загинув. Навіть не отримавши половини орендної плати за свої паї, робочі продовжували працювати. Закладати майбутній урожай.

Поступово господарство зміцніло.  Тепер на першому плані було  не тільки рослинництво, а й тваринництво .  У спадок від  «Чапаєва» дісталось не більше 100 корів. Почали поповнювати поголів’я свиней. Великі плани будував директор господарства Потопахін Володимир Петрович.  Помічниками в здійсненні планів були спеціалісти господарства: головний інженер  Ізотов В.І., головний агроном Медвєдєв С.Д., головний економіст Сидоренко В.К., а після неї  Балик Л.М., Карченкова Н.М.,головний зоотехнік  Дяченко О.Г., потім Троценко Г.В.. Хотілось  особливо відзначити працю Троценко Г.В. За останні два роки під її керівництвом колектив тваринників добився вагомих результатів. На кінець 2006 року вже було до  600  голів  великої рогатої худоби.  Надої складали 3000 тонн молока та більше.

На кінець  2006  року  поголів’я свиней складало більше 600, з них  дуже високопродуктивні свиноматки  -  150 голів.

В цей час зав. свинофермою працювала Гонтар Оксана Василівна, робочі  -  Болотіна Наталя, Осипова Марина.

Доярки:  Куліш А.П.,  Коренюк Л.О., Безпалова С.А.  та багато інших.

Телятниці:  Вологжина В.Л.,  Конопля Л.П.

Зав. фермою  -  Висоцький В.В.,  ветлікар  -  Гольц І.

Нелегка праця механізаторів. Бо хлопці-трактористи працювали далеко не на новій техніці, старалися зробити якісно великий об’єм роботи. В цьому їм немало допомагав  їх досвід.  Адже у більшої половини трактористів стаж роботи  понад 10 років. Це:  Троценко Ю.А., Білецький О.Л., Білецький С.Л., Дичка В.В., Безкровний А.М., Бузін С.В., Коваленко В.Б. та інші.

Урожай, хай вже і не на зрошуваних землях, складав  25-30 ц/га ячменю,  45 ц/га  - пшениці, 20 ц/га  -  соняшника,  40 ц/га  -  кукурудзи.

В котрий раз жителі села довели, що вони вміють працювати,  добиваючись відмінних показників, навіть не отримуючи за свій труд належної винагороди.  Досягнувши  високих результатів у  виробництві і не отримуючи своєчасно заробітної плати та орендної плати за свої паї,зрештою, дійшли до злиднів: робочі почали залишати господарство, шукати роботу в місті. Так із 70 трактористів в господарстві залишилось  36. Така ж картина була і на інших виробничих дільницях.

В кінці 2006 року пішов із життя директор ТОВ АПФ «Чапаєвець» Потопахін В.П.  А в  березні 2007 року селяни вже здавали свої паї в оренду іншим орендаторам.

Записано зі слів  Дорогань Р.С.,  Мелешкова В.Р., Алексюткіна О.С., Гореславської  Л.Л.,  Куліш В.В., Дмитренко П.Г., Цирульник П.А.,  Ходун В.А.,  Заболотнього Г.Ф.,  Заболотньої М.В., Варяник М.І. Осипова Ф.К. та Петренко Т.Г.)

                                       Н.Є.Тригуб

Тваринницький комплекс

 

  Цей запис відтворює мізерну частинку того часу, коли мені -  тодішньому начальнику  першого   періоду, а пізніше – начальнику комплексу з 1978 по 1988 роки довелося пережити перевантаження розумових і фізичних сил.

  На цій роботі зустрічався я з найрізноманітнішими комісіями, перевірками. Спробую перерахувати: райком партії, управління сільського господарства, обласна ветеринарна служба, міліція, пожежники, слідчі, кореспонденти  газети  «Правда». Кого я тільки не зустрічав у цей час!

 А комплекс був закритого  типу. Щорічно здавали державі по 1200 тонн м*яса, вирощуючи 6600 голів великої рогатої худоби.

Постійно дотримувалася ідеальна санітарна приборка, дезінфекція, догляд за квітами… І все це треба було тримати на контролі.

 А ще підготовка семінарів, зустріч Чернігівської обласної делегації, яка прибула, щоб перейняти досвід…

Виходячи на пенсію, я подумки підсумував свою роботу! Якою ж вона була напруженою! Які випробування тільки не траплялися.

Крива балка, степ і електрична мережа з металевими  гігантами-опорами, колишній хутір Виносливий.  Травневий день.  П*ятсот голів бичків треба  перегнати сюди з комплексу на випас. Оператори, в основному жінки, плачуть від перевтоми, від страху: чи можна втримати таку череду серед безмежного степу. Особливо запам*ятався плач Шевельової Валі,  яка не вірила в можливість утримати бичків на волі.

 Та все закінчилося добре. Всіх бичків загнали в бази, а самі, знеможені, вимотані, попадали на живий зелений килим  із травневої отави, відчувши страшенну   втому і  приємне задоволення від усвідомлення виконаного завдання.

 Пекучий серпень. Треба своїми силами заскирдувати сіно. Свої сили  -  це ті ж жіночки-оператори.  Підспіли  кавуни та дині. Робота у нас погодинна. То ж хто допоможе польовикам?  -  жіночки-оператори.

 А тут бички повтікали в кукурудзяні поля аж на х.Чумаки. На таке «чепе» підіймався весь люд з комплексу, виїжджаючи в степ автобусом на розшуки.

Безконечно створювали все нові й нові бази. І знову своїми силами.

Я і зараз ніби чую надривне ревище бичків, які в холодний березневий дощ поламали бази і розбіглися по всій Кривій балці. Довелося черговою машиною в глуху ніч збирати слюсарів, пастухів, трактористів, щоб  врятувати бичків.

Ось така була романтика. Та як би важко не було, скільки б не витрачалося сил і енергії, скільки б не витріпувалися нерви і не надривалося серце, а в момент прощання з роботою, з великим мужнім колективом, серце стислося  від болю: ти вже більше не керівник цієї важливої важкої дільниці.

 І такими  близькими і рідними стали тут всі люди, приміщення, худоби, і так жалісно стало, ніби я все це ніколи більше не побачу.

Хочеться згадати добрим словом операторів: Раєву Нелю Луківну, Скорик Лілію Михайлівну,  Беспалову Світлану Андрониківну,   Дідук Марію Пилипівну, Лавриненко Олену Юхимівну, Капич Лідію Адольбертівну, Митчик Ольгу Сергіївну, Яценко Любов Ілларіонівну, Куліш Віру Василівну, Міхей Я.М..

 А все ж ці 10 років не пролетіли для мене марно. Хоч і бухтить іноді серце, а робота навчила мене думати, приймати правильне рішення, розпізнавати людей, їх характер і вдачу, їх захоплення і вміння відгукнутися добром, допомогою. Навчився я розгадувати і хитрунів.

 Ось так сформувався мій характер, викристалізовувалося ставлення  до роботи для виконання тих завдань, тих планів, які були в інтересах держави.

 І після всього цього, коли б мене хто запитав, яку роботу я обрав би, то я без вагання відповів би, що готовий повторити свій важкий тернистий шлях. Саме в цьому я вбачаю сенс мого життя на Землі.

І.Ю.Темнюк

 


Категория: Мои статьи | Добавил: osikovo (07.09.2008)
Просмотров: 764 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Конструктор сайтов - uCozCopyright MyCorp © 2017